У цьому році вперше, офіційно, відзначається Ваше професійне свято. Встановлення цього свята свідчить про зростання ролі нотаріуса у громадському житті нашої країни, значення нотаріальної діяльності у розбудові правової держави, сприянні громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та законних інтересів. Громадський обов’язок нотаріусів – своєю професійною діяльністю допомогти державі міцно стати на ноги завдяки здійсненню радикальних реформ. Тож, шановні працівники нотаріату, прийміть мої вітання та побажання плідної праці, здійснення Ваших творчих задумів.

Від щирого серця бажаю аби всі Ваші справи були непідвладні плину часу. Хай мир і злагода, людяність і щире слово супроводжують Вашу діяльність на користь рідної України. Міцного Вам здоров’я, нових звершень, людського щастя та благополуччя.

Прошу Вас обговорити проект у обласній (міській) організації. Узагальнення щодо доповнень до проекту  прошу надіслати до виконкому Ради Союзу юристів України до 27.08.2010.

Наша електрона адреса: union_jurist@ukr.net
Тел: (044) 278 57 16
Факс: (044) 272 32 24

Голова Союзу юристів України,
Президент Всесвітньої асоціації юристів,
Президент Світового Конгресу українських юристів
Євдокимов В.О.

23.07.2010 р.  в приміщенні Союзу юристів України відбулася зустріч Президента Всесвітньої асоціації юристів (ВАЮ), Голови Союзу юристів України, Президента Світового Конгресу українських юристів Валерія Євдокимова з Національним президентом ВАЮ в Російській Федерації, заступником Голови Міжнародного Союзу юристів Ігорем  Труновим.

Під час зустрічі були обговорені основні питання діяльності Всесвітньої асоціації юристів  та розроблені принципи і стратегії щодо подальшого підвищення авторитету  ВАЮ серед юристів Російської Федерації.

Валерій Євдокимов нагородив Ігоря Трунова  відзнакою Всесвітньої асоціації юристів –  Орденом юстиції 1-го ступеня.

Темою Зборів було оголошено: «Забезпечення верховенства права як гарантія демократичного розвитку України».

Захід складався з двох частин. Перша  –  науково-практична частина, на якій, розкриваючи основні проблеми  розвитку верховенства права в Україні, виступили:  д. юр. н, проф.  Козюбра М.І., почесний Президент Американської асоціації юристів українського походження (США) Смородський М., к. юр. н., проф., суддя Конституційного Суду України Кампо В.М., д. юр. н, проф., голова Вченої ради Інституту законодавчих передбачень і правової експертизи Костицький В.В.

На другій, організаційній частині, були затверджені звіти Президента СКУЮ Євдокимова В.О.  та ревізійної комісії СКУЮ, підведені підсумки діяльності Світового Конгресу українських юристів.

Окремим питанням розглянуто та затверджено пропозицію щодо підтвердження повноважень діючого Президента  СКУЮ Валерія Євдокимова та керівних органів Конгресу.

Постанова 1, Звіт Керівної Ради про діяльність СКУЮ

Постанова 2, Звіт Ревкомісії

Постанова 3, Підтвердження повноважень керівних органів СКУЮ

Постанова 4, Про Резолюцію VІІ Зборів СКУЮ

Резолюція Зборів

16 червня 2010 року в приміщенні Національної академії прокуратури України відбувся Пленум Союзу юристів України. У заході взяли        участь члени Ради та керівники обласних організацій Союзу, ректори університетів, судді, адвокати, прокурори та інші видатні правники України. Відкрив Пленум голова Союзу юристів України, Президент Всесвітньої асоціації юристів, Президент Світового Конгресу українських юристів Валерій Євдокимов.

Згідно порядку денного було розглянуто питання діяльності Союзу юристів України та організаційні питання. Особлива ж увага була присвячена питанню проблем судової реформи в Україні. З доповідями виступили:  Президент Союзу юристів Євдокимов В.О., суддя Верховного Суду Шицький І.Б. В обговоренні питань пленуму взяли участь: голова Вищої ради юстиції Колесниченко В.М., директор Інституту законодавства Верховної Ради України Копиленко О.Л., перший заступник Голови Союзу юристів Оніщук М.В., заступник голови Вищої ради юстиції  Ізовітова Л.П., члени Ради Союзу: Матьора М.І., Локайчук В.Ф., Біленко В.А., Серафімов В.А. та інші.

Заслухавши доповіді, учасники Пленуму підтримали проект Закону України «Про судоустрій та статус суддів» заслуговує на підтримку в рамках існуючого конституційного поля. За результатами роботи Пленум прийняв Резолюцію «Про судоустрій і статус суддів » та відповідні Постанови.

У четвер 13 травня 2010 р., в медіа-холі інформаційного агентства ІМК («ІнтерМедіа консалтинг») відбулася прес-конференція на тему: "Результати загальнонаціонального рейтингу вищих юридичних навчальних закладів «Святий Володимир».

В даній конференції прийняв участь Голова Союзу юристів України, Президент Всесвітньої асоціації юристів Валерій Євдокимов.

«Зазвичай, в українських юридичних вищих закладах викладають люди без практичного досвіду роботи. І в більшості вишів викладачі не можуть забезпечити необхідну підготовку спеціалістів», — заявив голова Союзу юристів України Валерій Євдокимов.

«У більшості випадків кандидат наук має звання в дуже вузькій спеціалізації. Багато хто викладає, не маючи жодного звання взагалі. А хто в нашій країні готує викладачів? Людина захистила кандидатську дисертацію на якусь вузьку тему, приходить цей кандидат наук і починає розповідати те, що він почув по телевізору чи прочитав в юридичній газеті та в Інтернеті. Дякувати Богові, існують сайти, звідки можна взяти законодавчий акт. Але як він може тлумачити нормативно-правовий акт?», — зазначив В.Євдокимов.

«Судові органи, органи прокуратури, законодавчі органи, виконавчі, адвокатські компанії, на жаль, на сьогодні не отримують спеціалістів з необхідним рівнем підготовки. Суть у чому? Приходить спеціаліст до адвокатської компанії, а працювати він там не може, тому що досвіду в нього немає. Я вже не кажу про інші сфери юридичної діяльності. Вчити його не хочуть, тому що їм вигідно взяти спеціаліста зі стажем, платити йому заробітну плату, ніж вчити молодь. Вчити ніколи – треба гроші заробляти. А молодь через це або стає на облік до служби зайнятості, або шукає роботу з зовсім іншого фаху», — повідомив Валерій Євдокимов.

В Україні спостерігається  надлишок спеціалістів з права, через що більше 20 тисяч юристів стоїть на обліку у службах зайнятості.

«Вони мають юридичну освіту, але влаштуватися не можуть. Це говорить про те, що у нас дуже велика кількість юридичних вишів. На сьогодні в країні нараховується більше 200 вишів, які випускають юристів. Минулого року навіть у якомусь колгоспі був створений вищий юридичний заклад. А в минулому сторіччі юридичних вузів по всьому Радянському Союзу було всього три. І надлишку юристів не спостерігалося», — повідомив В.Євдокимов. "

Слід відзначити високу фахову підготовку Одеської Національної юридичної академії, Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, юридичного факультету Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, Національна академія прокуратури України, юридичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка, Київського Національного університету внутрішніх справ, Київського університету права НАН України, юридичного факультету Національного університету державної податкової служби України. Ці базові юридичні заклади мають вагомий правовий рівень і досвід викладачів права, який на сьогодні є прикладом юридичної науки і освіти.

За святковим столом Валерій Олександрович нагородив учасників Великої Вітчизняної війни високою нагородою Союзу юристів України – Видатний юрист України.

«65 років…Так багато значила ця перемога. Ми повинні віддати почесті живим та загиблим. Будьте із нами якомога довше», — з теплими словами вдячності звернувся до ветеранів від імені Союзу юристів України Валерій Євдокимов.

Багато років минуло від незабутнього травня 1945 року, але й сьогодні величний подвиг захисників і визволителів залишається невичерпним джерелом патріотизму, вірного служіння своєму народу.

9 травня Україна святкує 65-ту річницю з Дня Перемоги. Ми висловлюємо вам щиру вдячність за героїчні справи, за вашу мужність, за витримку, яку ви проявили у тяжкі роки війни, захищаючи Батьківщину і світ від фашизму.

У цей славний день ми згадуємо всіх, чиє життя забрала війна, низько вклоняємося та складаємо глибоку шану ветеранам, які на своїх плечах винесли тягар війни та підняли країну з руїн у повоєнні роки. Ми уславлюємо тих, хто в тилу самовідданою працею наближав розгром ворога.

Важко знайти слова, якими можна було б передати всю вдячність за Ваш безсмертний подвиг переможців у найжорстокішій війні, яку не знало людство.

Ми у вічному боргу перед Вами, за обірвану війною юність, за зразки мужності, силу духу, самопожертву, які Ви виявили в боях за рідну землю.

Вітаючи всіх, хто пройшов крізь вогонь Великої Вітчизняної, бажаю міцного здоров’я, родинного благополуччя, довгих літ щасливого та мирного життя.

Згадка про Велику Вітчизняну об'єднує всіх нас – тих, хто воював на фронтах і працював у тилу, тих, хто втратив у боях своїх близьких, і тих, хто знає про війну лише з підручників історії. Пам'ять дає нам змогу відчути величезну відповідальність за нашу країну, вдячність за спокій і мир сьогодення.

Особливо хочу подякувати Вам, ветерани Великої Вітчизняної війни, за стійкість і мужність. Пройшовши крізь спалахи вогняних років, Ви зуміли зберегти чистоту душі та помислів. Низький уклін Вам за подвиги в роки війни, пам’ять про них назавжди залишиться в серцях багатьох поколінь.

Хай же в День Великої Перемоги, дорогі ветерани, ваші серця будуть зігріті словами подяки за виявлені стійкість духу, терпіння, самовідданість. Нехай ніколи не закриють мирне небо хмари війни.

Добра вам, міцного здоров'я, бадьорості і довгих-довгих років життя.

Голова Союзу юристів України,

Президент Всесвітньої Асоціації Юристів                                           В.О.Євдокимов

В саміті прийняли участь представники державної влади, судді, науковці, представники громадських юридичних об’єднань.

З вітальною промовою в заключній частині саміту виступив Президент Всесвітньої асоціації юристів, Голова Союзу юристів України Валерій Євдокимов, який подякував керівнику проекту USAID «Україна: верховенство права» Девіду М. Вону за чітку організацію і роботу форуму та можливість скористатися досвідом роботи учасників саміту в рамках програми «Суди та суспільство».

Більше фото в Галереї

Президент держави — це поняття, з одного боку, багатогранне, гранично широке, з іншого — конкретне, якщо воно стосується тієї чи іншої держави на певному етапі її розвитку. Конкретність такого поняття визначається правовим статусом Президента держави, закріпленого здебільшого в її Конституції.
За своїм конституційним статусом Президент держави є главою держави або главою держави і виконавчої влади.
Відповідно до Конституції України (стаття 102) Президент України є главою держави.
У законодавствах різних держав, в науковій літературі поняття «глава держави» визначається і тлумачиться неоднозначно. Як правило, глава держави — це особа, яка перебуває на посту глави держави; посадова особа або той чи інший державний орган, який здійснює верховне представництво народу чи держави, в тому числі й у міжнародних відносинах. Президент України перебуває на посту глави держави і виступає від імені держави (стаття 102 Конституції).
За радянських часів (1990 р.) відповідним Законом і Конституцією СРСР було засновано «пост» Президента СРСР, який за своїм правовим статусом був главою союзної держави.
За свої конституційним статусом Президент України до прийняття Конституції 1996 року був «главою держави і главою виконавчої влади» і складав присягу, вступаючи «на посаду».
З прийняттям нового Основного Закону конституційний статус Президента змінився — він став лише главою держави, вступивши на «пост», а не на «посаду» Президента України.
Отже, за конституційними актами, зокрема, колишнього Союзу РСР і незалежної України, існувало два поняття (терміни), які визначили саме конституційний статус Президента — його «пост» і «посада».
То чи є відмінності між такими термінами, поняттями ?
Слово «пост» (французьке «poste», латинське «positus» — поставлений) в законодавстві ряду держав, які його запозичили, тлумачиться, зокрема, як відповідальна і висока адміністративна посада.
Застосовується цей термін лише до осіб, які є главою держави чи главою держави і виконавчої влади. Відповідно і особа, яка посідає такий пост, має свій конституційний статус та статус правових актів в системі законодавства держави, які ним ухвалюються.
Слово «пост» — іншомовного походження. Слово «посада» — слово з українськими коренями і значеннями. Посада — це службове становище, пов'язане з виконанням певних обов'язків в «установі, на підприємстві». В розмовній лексиці воно вживається як синонім посту, портфелю — відповідальна особа в установі, на підприємстві.
В юридичній лексиці ототожнення, симонолізації термінів (понять) «пост» і «посада» трапляється рідко. Здебільшого у кожне з цих понять вкладається конкретний зміст, правильне розкриття, уяснення якого правозастосовними органами суттєво впливає на конституційність, законність рішень, що ними приймаються, на їх відповідність будь-яким нормативно-правовим актом.
За Конституцією України Президент займає пост, який визначено в ній як пост глави держави. Про цей його конституційний статус глави держави, що персоніфікується в конкретній особі, яка обрана на пост Президента, йдеться в шести статтях (десяти положеннях) Конституції (статті 5, 104, 105, 108, 111, 112).
Тобто, Президент України уособлює в собі інститут глави держави. Верховна Рада уособлює в собі інститут парламентаризму, Кабінет Міністрів — інститут уряду, виконавчої влади, суди — правосуддя, територіальні громади в особі утворюваних ними органів — місцеве самоврядування.
Таким чином, Конституцією України досить чітко проведено розмежування між інститутом поста Президента України — главою держави, інститутом парламентаризму — єдиним органом законодавчої влади Верховною Радою України, інститутом виконавчої влади — Кабінетом Міністрів України та органами виконавчої влади на місцях, органами правосуддя та органами місцевого самоврядування.
У всіх цих органах, за Конституцією, є посадові і службові особи, як є і в апараті Президента України.
Конституція України встановлює і відповідальність Президента, державних органів, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб за свої рішення, діяльність і бездіяльність.
З огляду на викладене розглянемо конституційне право громадян на захист їхніх прав і свобод судом.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У зв'язку з цим виникають питання, а чи можуть бути оскаржені громадянами в судах акти Президента України, а якщо можуть, то у яких судах і за яких підстав ?
Дані питання неминуче виникають у зв'язку з прагненнями, зокрема, окремих громадян оскаржувати в загальних судах конкретні акти Президента України. Останнім прикладом цього є подання до Донецького окружного адміністративного суду позовної заяви щодо скасування Указу Президента України В.Ющенка про присвоєння С.Бандері звання «Герой України».
Але чи взагалі підвідомчі загальним судам справи щодо актів Президента України, чи можуть вони приймати до розгляду і вирішувати справи, зокрема, й про скасування актів глави держави ?
На думку автора цієї публікації (матеріалу), до компетенції загальних судів Конституцією України не віднесено розгляд і вирішення питань, пов'язаних з діяльністю Президента України. За винятком, коли Верховний Суд України дає Верховній Раді висновок про те, що діяння, в яких звинувачується Президент, містять ознаки державної зради або іншого злочину (при розгляді парламентом питання про усунення Президента з поста Верховною Радою України — стаття 112 Конституції України).
Як випливає з викладеного вище, з Конституції України Президент України займає в державі пост глави держави, який є самостійним владним утворенням в системі структур держави і суспільства зі спеціальним конституційним статусом. Президент України не є посадовою особою, конституційний статус якої мають, наприклад, Прем'єр-міністр, інші члени уряду, судді і т. ін. Президент не є і державним службовцем в широкому, за законодавством, розумінні цього поняття.
Пост глави держави, за Конституцією, не можна ототожнити і з органом державної влади чи місцевого самоврядування.
Посада і пост, в основі своїй, за своїм лексичним значенням, є одним і тим же поняттям. В той же час вони відрізняються значеннєвими відтінками, які надають цим словам істотних відмінностей, що виокремлюють їх в самостійні слова — поняття, терміни, які використовуються, зокрема в поєднанні з іншими словами, у певній сфері суспільних відносин, в законодавстві.
За Конституцією України, згідно зі змінами до неї 1992 року, Президент був главою держави і главою виконавчої влади «за посадою» і він вважався, за Законом про Президента, «найвищою посадовою особою».
Згідно з Конституцією Союзу РСР (зміни 1990 року) «пост» Президента СРСР ототожнювався з «посадою» Президента. Тобто, в даному випадку ці поняття за своєю суттю були однопорядковими і будь-яких особливих, відмінних правовідносин не породжували.
Конституція 1996 року змінила конституційний статус Президента як посадової особи на пост Президента, чим відмежувала його від посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування.
З викладеного випливає висновок, що громадяни України не мають права — відповідно до статті 55 Конституції України, оскаржувати в суді, будь-то загальний суд чи Конституційний Суд, рішення, дії чи бездіяльність Президента України, оскільки Президент не є ні органом державної влади, ні органом місцевого самоврядування, ні посадовою чи службовою особою.
Рішення Президента України, а це його укази і розпорядження — акти глави держави, можуть бути оскаржені лише в Конституційному Суді на предмет конституційності і лише суб'єктами звернення, визначеними в Основному Законі — не менш як сорока п'ятьма народними депутатами України, Верховним Суд ом України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Верховною Радою  АРК.
За Конституцією України (стаття 124), юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Дане положення розповсюджується і на правовідносини, що виникають у зв'язку з прийняттям Президентом конкретного акта, що стосується конкретної, персоніфікованої особи.
Громадянин мас право оскаржувати до Конституційного Суду на предмет конституційності рішення (акт) Президента опосередковано, через Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Право громадянина звернутися за захистом своїх прав до омбудсмена надано Конституцією України (стаття 55).
Закон «Про Уповноваженого Верховної ради України з прав людини» (стаття 13) надає Уповноваженому право звертатися до Конституційного Суду з поданням щодо відповідності Конституції актів Президента, які стосуються прав і свобод людини і громадянина.
Безперечно, громадянам України слід би надати конституційне право безпосередньо оскаржувати рішення державних органів, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а також й актів Президента через подання конституційної скарги безпосередньо до Конституційного Суду України.
Президент України, уряд, народні депутати, інші посадовці неоднозначно тлумачать одні й ті ж положення Конституції. Здебільшого це робиться свідомо, під власний або корпоративний інтерес.
Розкриття, уяснення змісту тих чи інших положень Конституції стосовно Президента України може вирішуватися Конституційним Судом України шляхом їх офіційного тлумачення Конституційним Судом України.
Проте це не вихід із становища, що склалося. Необхідно невідкладно розробити законопроект, а парламенту ухвалити закон про Президента України, у яком б деталізувалися, конкретизувалися конституційні повноваження Президента. При цьому закон не повинен закріплювати нові його повноваження.
Така практика законодавця існує. У багатьох законах розпорошено давним-давно, конкретизовано окремі конституційні повноваження Президента. Щоправда, трапляються в законах і повноваження, які не випливають з повноважень Президента, передбачених Конституцією, їх можна усунути в процесі підготовки законопроекта.
У законі про Президента слід би розкрити зокрема його конституційний статус як глави держави, як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина. При цьому доцільним було б використати і досвід вирішення аналогічних питань іншими державами.
На завершення хотілось би ще раз наголосити на тому, що науковцям, практичним працівникам судів, народним депутатам, та й самому Президенту, слід невідкладно приділити увагу вивченню конституційного статусу Президента як глави держави, проблемних питань визначення в Конституції кола посадових осіб, рішення, дії і бездіяльність яких можуть бути оскаржені в судах.

Голова Всеукраїнської юридичної ради,
Голова Союзу юристів України,
Президент Всесвітньої асоціації юристів В.О. Євдокимов